«Достеменно» пише про людей і суспільство: постаті минулого й сьогодення, професії та ремесла, право й закони, армію та зброю, віру, звичаї і свята, міста й будівлі, освіту, медицину й культуру. Сайт видання — pravda-fakty.com.ua.
Від типового пізнавального тексту нас відрізняє не тон і не тема, а те, що стоїть біля твердження. Ми не переказуємо легенду і не тішимо дивовижею. У матеріалі видно, звідки взялося формулювання і чим воно підтверджене. Якщо підтвердження немає, речення не ставлять. Це повільніше за переказ, зате читач бачить шлях твердження, а не лише висновок.
Редакційні принципи
- Дата без документа в нас не живе. Якщо в тексті стоїть рік відкриття школи, пожежі, суду чи затвердження статуту, поруч має бути назва джерела. Пишемо не «наприкінці XIX століття», а «за протоколом міської думи від такого-то року» або «за метричним записом». Читач повинен мати змогу знайти той самий аркуш, а не вірити нам на слово. Коли джерела розходяться, називаємо обидва і пояснюємо, чому тримаємося одного.
- Формулювання «історики вважають» без імен для нас порожнє. За ним мають стояти конкретні автори і конкретна праця: монографія, стаття, археографічна публікація. Якщо думки розходяться, подаємо розходження, а не усереднений переказ. Посилання потрібне не для оздоби: воно показує, хто взяв на себе відповідальність за тезу. Коли праці у відкритому доступі немає, вказуємо вихідні дані так, щоб том можна було замовити в бібліотеці.
- Закон у тексті перевіряємо на чинність. Назви акта недостатньо, якщо не стоять дата останньої редакції і те, чи норма ще діє. Норму, яку скасували, так і підписуємо: скасована, з датою. Цитату зі старого кодексу не видаємо за сьогоднішнє правило. Якщо стаття змінювалася кілька разів, називаємо редакцію, на яку спираємося, щоб читач не застосував мертву норму до живої справи.
- Звичай, обряд і прикмету не беремо «з повітря» і не подаємо як вічну властивість народу. Пишемо, хто записав звичай і якого року: польовий запис етнографа, парафіяльна книга, спогад із датою. Якщо запис пізній або зроблений далеко від місця, про яке йдеться, це також має бути в тексті. Так читач бачить шлях від живого жесту до паперу, а не готову картинку «так було завжди».
- Стару грошову суму не залишаємо голою цифрою з минулого століття. Переводимо її в порівнянну одиницю — денну оплату праці, ціну хліба, офіційний курс на названу дату — і показуємо розрахунок у тексті. Формула коротка, джерело курсу назване. Без цього «сто золотих» нічого не важить: для одного читача це дрібниця, для іншого — стан.
- Коли твердження не підтверджується, його немає в публікації. Ми не тримаємо фразу «для яскравості» і не ховаємо сумнів у підрядне речення. Уже вийшла помилка правиться в тому самому матеріалі: змінюється формулювання, під ним з’являється позначка про правку з датою. Якщо читач надіслав джерело, якого ми не мали, перевіряємо його так само, як своє.
Історія створення
Сайт не з’явився як готова редакція з розписаними рубриками. Спершу це були окремі тексти про дати, будинки й імена, які в мережі ходили без посилання. Формат кілька разів змінювали. Короткі картки без джерела виявилися зручними для перегляду і непридатними для перевірки: через тиждень ніхто не міг сказати, звідки взялася цифра. Спроба триматися лише новин теж не втрималася. Новина без документа старішала за добу і лишала той самий слід, що й чутка.
Те, що спрацювало, виявилося повільнішим. Текст тримається, якщо біля року стоїть назва аркуша, біля звичаю — ім’я того, хто його записав, біля статті закону — дата редакції. Частину вже набраних заготовок довелося зняти: красиве речення не пережило зустрічі з першоджерелом. Це було не видовищне прозріння, а робоча відмова від матеріалу, якого не можна захистити. Один із ранніх текстів про дату закладення будівлі розсипався саме так: у довіднику стояв один рік, у міському акті — інший, і «приблизно тоді» ми ставити не стали.
Назва «Достеменно» закріпилася через цю вимогу. Достеменно — не «гучніше за інших», а «так, як стоїть у джерелі». Домен pravda-fakty.com.ua лишився технічною адресою сайта. Редакційний ритм зібрався навколо п’яти тематичних полів, а не навколо рубрики на всі випадки. Деякі теми, які спершу здавалися обов’язковими, відпали самі: під них не було ні документа, ні людини в редакції, яка могла б за ними стежити. Так звузилося поле — не за декларацією, а за тим, що редакція справді може перевірити.
Команда
У редакції п’ятеро людей. Кожен веде своє тематичне поле і сам збирає джерела до тексту. Дати, назви документів і редакції законів проходять друге читання: цим займається Богдан Терещук. Мову матеріалу править автор. Перед публікацією текст читає ще один учасник редакції — шукає прогалину в посиланні, а не загальне враження від абзацу. Окремої служби перевірки за штатом немає: перевірка вбудована в написання. Якщо джерело суперечить чернетці, правиться чернетка, а не джерело.
- Богдан Терещук, редактор — новини, постаті, правителі, дослідники; звірка джерел.
- Устина Чорнобай, авторка — право, злочини і покарання, символи, прапори, документи.
- Юліан Смеречук, автор — міста, будівлі, дороги, школа, університети.
- Валентина Шумило, авторка — віра, забобони, свята, традиції, родина, етикет.
- Данило Хомин, автор — професії, робота, армія, зброя, медицина, епідемії, ігри.
Повні біографії авторів розміщені на їхніх окремих сторінках.
Для кого ці матеріали
Текст розрахований не на всіх підряд, а на тих, кому потрібне твердження з адресою джерела. Найбільше з нього беруть чотири кола читачів.
- Учитель, студент і укладач шкільного чи краєзнавчого матеріалу, яким треба поставити біля дати назву документа, а не усне «так прийнято вважати».
- Читач, який тримає в руках постанову, свідоцтво, статут або судовий папір і хоче зрозуміти, яка норма чинна і якої вона редакції.
- Людина, що перевіряє родинну чи місцеву оповідь: хто записав звичай, якого року стоїть будинок, звідки взявся знак на табличці.
- Редактор і журналіст, яким перед публікацією потрібно дістатися до назви акта, тому праць або архівного опису, а не до переказу «як усі пишуть».
Зворотний зв’язок
Якщо в тексті помилка — напишіть на admin@pravda-fakty.com.ua. У листі потрібні три речі: адреса матеріалу, цитата або абзац, який треба перевірити, і джерело, на яке ви спираєтесь. Без джерела лист також приймаємо, але тоді перевірка довша: документ шукаємо самі.
Ту саму адресу використайте, щоб запропонувати тему або написати про співпрацю. У листі про тему вкажіть, яке твердження варто розібрати і де лежить першоджерело, якщо воно вам відоме. Про співпрацю пишіть прямо: яка ділянка роботи і який у вас досвід саме з документами, архівами, законодавством чи польовими записами. Відповідаємо на конкретні листи. Загальних анкет і форми «напишіть що завгодно» немає. Якщо лист стосується вже опублікованого тексту, правку, коли вона потрібна, вносимо в той самий матеріал і позначаємо її датою.