Теодор Рузвельт — 26-й президент США, який обіймав посаду з 14 вересня 1901 року до 4 березня 1909 року: спочатку як наступник убитого Вільяма Мак-Кінлі, потім за підсумками власного обрання 8 листопада 1904 року. Його пам’ятають за програму «чесної угоди» (Square Deal), антимонопольні позови, створення Лісової служби та перших федеральних пташиних резерватів, початок Панамського каналу і Нобелівську премію миру 1906 року за посередництво в російсько-японській війні.
Ця відповідь тримається лише тоді, коли Теодора Рузвельта не змішують із Франкліном Делано Рузвельтом, 32-м президентом 1933–1945 років, і не зводять біографію до прізвиська «Тедді». Шлях до Білого дому склався з кількох окремих посад у штаті Нью-Йорк і федеральному уряді, а не з одного воєнного епізоду 1898 року. Результат кожної з них фіксують окремі акти: обрання, призначення, присяга, договір.
Довкола імені тримаються стійкі підміни. Його називають наймолодшим обраним президентом, хоча наймолодшим він став саме в момент вступу на посаду. Йому приписують завершення каналу, який відкрили вже за Вудро Вільсона. Його плутають із сином Теодором Рузвельтом-молодшим і з далеким кузеном-демократом. Нижче — перевірна послідовність, без якої ці підміни не розпадаються.
Зміст 5 розділів
З чого почався шлях Теодора Рузвельта
Поширене твердження зводить ранні роки до образу мисливця з Дакоти. Насправді Теодор Рузвельт народився 27 жовтня 1858 року о 19:45 у кам’яниці на Іст-20-й вулиці, 28, у Нью-Йорку, в родині Теодора Рузвельта-старшого і Марти Буллок Рузвельт — цей запис фіксує хронологія Theodore Roosevelt Association за 1858 рік. Дитинство минуло з астмою; фізичні вправи батько поставив як режим, а не як уже готову «загартованість».
У вересні 1876 року він вступив до Гарварду і 30 червня 1880 року закінчив коледж з відзнакою magna cum laude. Того ж 27 жовтня 1880 року одружився з Еліс Гетевей Лі. Юридичний курс у Колумбії залишив 1882 року, коли вже сидів в Асамблеї штату Нью-Йорк. Подвійний удар 14 лютого 1884 року — смерть матері й дружини в один день, через два дні після народження доньки Еліс — пояснює від’їзд на ранчо в Дакоті, а не окрему «романтику фронтиру».
До політичної служби цей відрізок дав дві речі, без яких пізніші посади читаються інакше: звичку писати (перша велика книга, «Морська війна 1812 року», вийшла 1882 року) і мережу західних знайомств, з якої 1898 року набрали добровольчий полк. Другий шлюб — з Едіт Керміт Кероу — укладено 2 грудня 1886 року в Лондоні.
Як Рузвельт увійшов у політику
Твердження, ніби полковник «Суворих вершників» одразу став президентом, пропускає шістнадцять років виборних і призначених посад. До Білого дому він ішов щаблями, кожен з яких мав власну дату вступу і власну підставу.
| Посада | Роки | Підстава за записом року |
|---|---|---|
| Член Асамблеї Нью-Йорка | 1882–1884 | Обрання від 21-го округу, листопад 1881; три терміни, лідер меншості 1883 |
| Комісар цивільної служби США | 1889–1895 | Призначення, початок служби у травні 1889 |
| Президент поліцейської ради Нью-Йорка | 1895–1897 | Обрання радою 6 травня 1895; відставка 19 квітня 1897 |
| Помічник міністра військово-морських сил | 1897–1898 | Призначення Мак-Кінлі 6 квітня 1897; відставка 6 травня 1898 |
| Губернатор Нью-Йорка | 1899–1900 | Обрання 8 листопада 1898 (661 715 голосів проти 643 921); присяга 31 грудня 1898 |
| Віцепрезидент | березень–вересень 1901 | Номінація 21 червня 1900; обрання 6 листопада 1900; інавгурація 4 березня 1901 |
Джерело: хронологія Theodore Roosevelt Association і хронологія Бібліотеки Конгресу за паперами Теодора Рузвельта, записи 1881–1901 років.
Війна зі Іспанією вставилася між морським відомством і губернаторством, а не замінила їх. 1 липня 1898 року полк брав участь у боях за Кетл-Гілл і Сан-Хуан-Гайтс на Кубі; 16 вересня 1898 року його розформували в Монтоку. Республіканці штату висунули Рузвельта в губернатори 27 вересня саме як кандидата, здатного перекрити скандал довкола попередньої адміністрації. Перевага була вузькою — близько 18 тисяч голосів (за хронологією Асоціації Теодора Рузвельта).
Що визначало його президентство
Твердження, ніби президентство звелося до «розгрому трестів», залишає за дужками дві інші лінії, які сам уряд фіксував окремими актами. 6 вересня 1901 року анархіст Леон Чолгош поранив Мак-Кінлі на Панамериканській виставці в Баффало. 14 вересня 1901 року, близько 15:15, Рузвельт склав присягу 26-го президента в будинку Енслі Вілкокса на Делавер-авеню, 641 — нині Національний історичний об’єкт інавгурації. Йому було 42 роки: наймолодший на момент вступу, але не наймолодший обраний на посаду.
Важливо. Наймолодшим обраним президентом лишається Джон Кеннеді (інавгурація 1961 року, 43 роки). Рузвельт молодший лише як наступник померлого президента; власний термін він виграв уже 1904 року, на момент інавгурації 4 березня 1905 року йому було 46.
Внутрішня лінія — «чесна угода»: посередництво у вугільному страйку 1902 року і серія антимонопольних позовів, перший з яких відкрито в лютому 1902 року. Природоохоронна лінія має точні акти. 14 березня 1903 року проголошено пташиний резерват Пелікан-Айленд у Флориді — початок системи федеральних заказників. Лісову службу створено 1905 року, на її чолі став Гіффорд Пінчот. 8 червня 1906 року Рузвельт підписав Закон про старожитності (Public Law 59–209, 34 Stat. 225), який дав президенту право оголошувати національні пам’ятки; за Службою національних парків США, за його каденції таких пам’яток було вісімнадцять, серед них Гранд-Каньйон (1908, тоді ще пам’ятка, не парк).
До підпису Закону про старожитності федеральний захист пам’яток і лісів тримався на розрізнених резерватах без єдиної процедури проголошення. Після 8 червня 1906 року президент міг вивести ділянку федеральної землі з промислового обігу прокламацією, не чекаючи окремого закону на кожен об’єкт. Зміна сталася за рахунок норми статуту, а не за рахунок особистого розпорядження поза Конгресом.
Зовнішня лінія тримається на двох документах. 18 листопада 1903 року державний секретар Джон Гей підписав договір Гея — Бюно-Варільї: зона каналу завширшки 10 миль в обмін на 10 мільйонів доларів і щорічну виплату 250 тисяч. 5 вересня 1905 року в Портсмуті (Нью-Гемпшир) підписано договір, що завершив російсько-японську війну; 10 грудня 1906 року Нобелівський комітет присудив Рузвельту премію миру — першому американцю в будь-якій номінації. Канал при ньому почали, а не відкрили: судноплавство пішло 1914 року.
Найсильніше заперечення проти цієї зовнішньої лінії звучить так: відкол Панами від Колумбії в листопаді 1903 року був переворотом під американським прикриттям, тож договір не легітимізує зону. Факт відколу і швидкого визнання республіки 6 листопада 1903 року заперечення не знімає. Водночас юридична підстава робіт — саме договір 18 листопада 1903 року з уже визнаною Паною, а не односторонній захват; суми компенсації записані в тексті договору, а не в пізнішому переказі.
Чим завершилася його політична кар’єра
Твердження, ніби після 4 березня 1909 року Рузвельт пішов у приватне життя, не збігається з календарем. У березні 1909 року він виїхав на африканське сафарі з сином Кермітом; 18 червня 1910 року повернувся до Нью-Йорка і того ж року в Норвегії виголосив промову з нагоди премії 1906 року. Обіцянку 1904 року не балотуватися 1908-го він дотримав: наступником став Вільям Говард Тафт.
Розрив із Тафтом вивів його на з’їзд Прогресивної партії 1912 року (у пресі — «партія лося»). На виборах 1912 року Вудро Вільсон узяв 435 голосів вибірників, Рузвельт — 88, Тафт — 8; поділ республіканського голосу зафіксовано в підсумках колегії, а не в пізнішій оцінці. 14 жовтня 1912 року в Мілуокі в нього стріляли перед промовою; куля лишилася в грудях, виступ він дочитав. Син Квентін загинув 14 липня 1918 року у повітряному бою в Європі. Сам Рузвельт помер 6 січня 1919 року в Сагамор-Гілл, Ойстер-Бей, штат Нью-Йорк.
Яке місце Рузвельт посідає в історії США
Теодор Рузвельт і Франклін Делано Рузвельт — п’ятиюрідні брати, спільний предок Ніколас Рузвельт віддалений на шість поколінь. 17 березня 1905 року Теодор, уже президент, провів до вівтаря племінницю Елеонор на вінчанні з Франкліном. Схожість посад оманлива: обидва були помічниками морського міністра і губернаторами Нью-Йорка, але в різних партіях і з різними актами. Теодор — республіканець, «чесна угода», Закон про старожитності 1906 року, договір у Портсмуті. Франклін — демократ, «новий курс», чотири обрання, Social Security Act 1935 року.
Коротко. 26-й президент — Теодор, 1901–1909, республіканець. 32-й — Франклін Делано, 1933–1945, демократ. Син Теодора, Теодор Рузвельт-молодший, президентом не був: він командував висадкою в Нормандії 1944 року і помер 12 липня 1944 року у Франції.
Місце Теодора в президентському ряду задають не епітети, а межі каденції і перелік актів: присяга 14 вересня 1901 року, обрання 1904-го, Лісова служба 1905-го, Закон про старожитності 8 червня 1906 року, Портсмутський договір 1905-го, передача посади Тафту 4 березня 1909 року. Британіка відносить до цього ж ряду розширення федеральної ролі в суперечках бізнесу і праці та початок каналу, не підміняючи цими рядками всю історію Прогресивної ери.
Практичне правило для довідки просте: кожну дату звіряйте з посадою і документом, а не з прізвиськом. «Тедді» в родинному листуванні майже не вживалося; публічне прізвисько пішло від карикатур і від історії з ведмежатком 1902 року, яку сам Рузвельт не замовляв. Якщо в тексті стоїть «Рузвельт» без імені і без років 1901–1909 або 1933–1945, це ще не біографія.
Межа такої звірки очевидна. Електоральні підсумки 1912 року в різних зводах розходяться на сотні голосів популярного голосування, тоді як 435, 88 і 8 вибірників збігаються. Оцінки «великого» чи «імперського» президентства лишаються поза актами: їх не підтверджує ні присяга у Вілкокса, ні статут 34 Stat. 225.