У шкільних підручниках і довідниках 2020-х років рамки Столітньої війни лишаються тими самими, що й сто років тому: 1337–1453. Водночас оцифровані реєстри французької канцелярії Філіппа VI і ратифікаційні акти з Кале змінили спосіб, у який читач може перевірити ці межі. Дати більше не «висять у повітрі»: їх можна прив’язати до конкретного листа, печатки й дня проголошення.
Популярна формула «війна тривала сто років» і далі живе в заголовках. Вона зручна, але не збігається ні з арифметикою календарів, ні з ритмом кампаній. Між конфіскацією Гієні й капітуляцією Бордо минуло 116 років і кілька місяців, а всередині цього відтинку стоять роки повного миру, довгі перемир’я і окремі війни різних династій.
Нижче розкладено, скільки тривала Столітня війна за офіційною шкалою, скільки з цього часу справді йшли бої і на яких грамотах тримаються початок і кінець.
Зміст 6 розділів
1. Офіційні дати і їхнє походження
Початком конфлікту прийнято вважати 24 травня 1337 року. Цього дня Філіпп VI Валуа наказав сенешалю Перігору й бальї Ам’єна взяти в королівську руку герцогство Гієнь (Аквітанію) та графство Понтьє — лен англійського короля Едуарда III. Привід у листі названо прямо: непокора васала і прихисток Робера д’Артуа, якого французький двір вважав «смертельним ворогом» корони. Комісари прибули до Лібурну в червні; англійський сенешаль Олівер Інґем відмовився здати край, і військові дії почалися на Дордоні та Гаронні.
7 жовтня 1337 року Едуард III заявив права на французький престол як онук Філіппа IV по матері Ізабеллі. 1 листопада канцлер Генрі Бергерш, єпископ Лінкольна, вручив у Парижі листи виклику. Титул «король Франції» Едуард узяв у січні 1340 року в Генті й додав до герба лілії Капетингів. Саме ця пара документів — ордонанс конфіскації 24 травня 1337-го і виклик осені того ж року — закріпила 1337-й як рік відкриття війни.
Кінцеву дату дає не мирний трактат, а втрата останнього великого володіння. 17 липня 1453 року французька армія Жана Бюро розбила англо-гасконське військо Джона Толбота під Кастільоном. 19 жовтня 1453 року капітулював Бордо. Кале лишився за Англією до 1558 року, а формулу «король Франції» англійські й британські монархи тримали в титулатурі до 1 січня 1801 року. Мирного договору 1453 року не підписано.
2. Скільки років тривала війна насправді
Від 1337 року до 1453 року:war’s duration is (1337-1453) without specific dates of May 24 and October 19 (за даними Вікіпедії). Це офіційна тривалість Столітньої війни в сучасній хронології. Вона не означає 116 сезонів безперервних походів.
Конфлікт ділять на три великі війни, розділені паузами. Едвардова війна тривала від 1337 до миру в Бретіньї 1360 року. Каролінська — від нової конфіскації Аквітанії Карлом V 30 листопада 1369 року до перемир’я в Леулінгемі 18 липня 1389 року. Ланкастерська відкрилася висадкою Генріха V 1415 року і фактично згасла після Кастільона й Бордо 1453-го.
Між цими блоками стоять роки, коли польових армій не було. Договір у Бретіньї складено 8 травня 1360-го й ратифіковано в Кале 24 жовтня 1360-го: Едуард III зрікався корони Франції взамін суверенної Аквітанії, Кале й викупу за Іоанна II. Мир 1360–1369 років — дев’ять календарних років без великої англо-французької війни. Перемир’я Леулінгема 1389 року, продовжене 9 березня 1396-го шлюбом Річарда II з Ізабеллою Французькою, дало найдовшу паузу: близько тринадцяти років відносно сталого миру до розриву 1402-го, а повномасштабне відновлення боїв — лише 1415-го.
Поширена помилка виглядає так: від 1453 віднімають 1337, отримують 116 і читають це як «сто шістнадцять років щоденних боїв». Закінчується це плутаниною в датах битв і враженням, ніби Кресі, Азенкур і Орлеан стоять в одному неперервному ланцюгу. Правильно рахувати три окремі війни плюс паузи за текстами договорів, а не за круглим ярликом у назві.
3. Неперервна столітня війна
Уявлення про безперервну кампанію від Едуарда III до Генріха VI не витримує звірки з грамотами перемир’їв. Уже 1347 року, після взяття Кале, сторони укладали перемир’я; чума 1348–1349 років зупинила великі армії. Після Пуатьє 19 вересня 1356-го бойові дії змінилися переговорами про викуп короля.
До Бретіньї англійський король вів війну як претендент на корону і як герцог Аквітанії. Після ратифікації в Кале він тримав розширену Аквітанію як суверен і формально зняв лілії з титулу — доки 1369 року Карл V знову конфіскував лен за неявку Чорного принца до суду. Зміна була юридичною: з феодальної війни васала проти сеньйора конфлікт знову став війною двох корон.
Повного юридичного миру на всі 116 років не було. Найближче до нього стоять 1360–1369 і 1389–1402 роки. Навіть тоді тривали локальні сутички в Гасконі, піратство в Ла-Манші й війни союзників — Шотландії, Кастилії, Португалії. Перемир’я в Турі 28 травня 1444 року (спочатку на 22 місяці, потім продовжене до 1449-го) знову припинило великі операції, поки зрив умов щодо Мена не відкрив останню французьку кампанію в Нормандії й Гієні.
4. Вирішальні етапи і ключові дати
Хронологію тримають не гасла, а битви й ратифікації. Морська перемога при Слейсі 24 червня 1340 року забезпечила англійцям канал. 26 серпня 1346 року під Кресі лучники Едуарда III розбили важку кінноту Філіппа VI (за даними Вікіпедії); 3 серпня 1347-го впало Кале. 19 вересня 1356 року під Пуатьє Чорний принц узяв у полон Іоанна II. Ці три дати пояснюють, чому 1360 рік став роком диктату, а не компромісу рівних.
Другий етап ішов інакше: Карл V і Бертран дю Геклен уникали генеральних битв і відібрали більшість земель Бретіньї до кінця 1370-х. Третє відкриття — 25 жовтня 1415 року під Азенкуром, де Генріх V знищив цвіт французького лицарства (за даними Вікіпедії). Труаський договір травня 1420 року визнав англійського короля спадкоємцем Карла VI й чоловіком Катерини Валуа. Облога Орлеана знята 8 травня 1429 року; коронація Карла VII в Реймсі того ж літа зламала логіку Труа. Паризька капітуляція 13 квітня 1436-го після Арраської угоди 21 вересня 1435-го з Бургундією повернула Іль-де-Франс Валуа. Форміньї 1450-го закрила Нормандію, Кастільон і Бордо 1453-го — Гієнь.
| Етап | Роки | Ключовий акт або битва | Тривалість блоку |
|---|---|---|---|
| Едвардова війна | 1337–1360 | Конфіскація Гієні 24.05.1337; Бретіньї–Кале 1360 | 23 роки |
| Перший мир | 1360–1369 | Ратифікація в Кале 24.10.1360 | 9 років |
| Каролінська війна | 1369–1389 | Конфіскація Аквітанії 30.11.1369; Леулінгем 18.07.1389 | 20 років |
| Довге перемир’я | 1389–1415 | Продовження 09.03.1396; розрив від 1402, велика війна з 1415 | 26 років паузи з локальними зривами |
| Ланкастерська війна | 1415–1453 | Азенкур 25.10.1415; Труа 1420; Кастільон 17.07.1453; Бордо 19.10.1453 | 38 років |
Джерело: дати ратифікацій договорів Бретіньї–Кале (1360), Леулінгема (1389/1396), Труа (1420) та капітуляції Бордо 19 жовтня 1453 року; хронологія битв за загальноприйнятим військовим календарем конфлікту.
5. Чому саме так названа і коли з’явився термін
Сучасники говорили про «війну з французами» або про «війну за корону». Єдиної назви на 116 років у XIV–XV століттях не було. Формула «guerre de Cent Ans» закріпилася лише в XIX столітті. За встановленням медієвіста Філіппа Контаміна, словосполучення вперше з’являється в друкованому вигляді в «Хронологічній таблиці історії Середньовіччя» Крізанта-Овіда Де Мішеля (Париж, 1823; окреме вживання того ж автора — у шкільному посібнику 1820 року). Перший підручник із цією формулою для класів вийшов 1839-го, перша книжка з назвою «La Guerre de cent ans» — у Теодора Башле 1852 року в Руані.
Кругле «сто» зручніше за «сто шістнадцять». Назва зліпила три війни в один сюжет і закріпила в пам’яті саме рамку 1337–1453, хоча Англія ще 1475 року висаджувала армію, а 29 серпня 1475-го Едуард IV і Людовик XI у Пікіньї домовилися про семирічне перемир’я з грошовою рентою замість битви. Пікіньї ближче до дипломатичного фіналу, ніж Кастільон, але шкільна шкала лишила 1453-й: після нього Англія вже не повернула Гієнь.
Часті запитання
Чому війна названа Столітньою, якщо вона тривала 116 років?
Назву вигадали французькі автори шкільних таблиць XIX століття, а не учасники боїв. «Сто» — заокруглення довгого ряду війн між тими самими коронами. Календарна різниця 1453 мінус 1337 дає 116 років; місяці від травня до жовтня додають ще один сезон.
Скільки років ішли активні бої, а скільки стояли перемир’я?
Три воєнні блоки разом охоплюють близько 81 календарного року (23 + 20 + 38), але всередині кожного були зимові паузи, чума й локальні перемир’я. На чистий мир і довгі перемир’я припадає щонайменше 1360–1369 і 1389–1415, тобто близько 35 років без великої війни між королівствами.
На яких документах стоять 1337 і 1453?
1337 рік тримається на ордонансі Філіппа VI від 24 травня про конфіскацію Гієні та на листах виклику Едуарда III осені того ж року. 1453-й — на поразці під Кастільоном 17 липня і на здачі Бордо 19 жовтня. Окремого мирного трактату того року немає.
Чи був між Англією і Францією повний мир у ці 116 років?
Юридично найближче до повного миру — договір Бретіньї–Кале 1360 року на дев’ять років і перемир’я Леулінгема після 1389-го. Навіть тоді лишалися прикордонні сутички й війни союзників. Після 1453-го стану війни формально теж не закрито договором до Пікіньї 1475 року.
Хто першим ужив термін «Столітня війна» і коли?
У друці — Крізант-Овід Де Мішель у хронологічній таблиці 1823 року. Формула розійшлася французькими ліцеями в 1830–1850-х і перейшла в англійську історіографію в другій половині XIX століття.
Якщо потрібно швидко відповісти на питання, скільки тривала Столітня війна, тримайте дві цифри поруч. Офіційна рамка: від листа Філіппа VI 24 травня 1337 року до капітуляції Бордо 19 жовтня 1453 року — 116 років. Фактичний ритм: три війни (1337–1360, 1369–1389, 1415–1453) і два великих «вікна» миру. Віднімання років без договорів дає хибну картину неперервного походу.
Для шкільної чи довідкової звірки достатньо п’яти якорів: конфіскація Гієні 1337, Бретіньї–Кале 1360, Леулінгем 1389, Труа 1420, Кастільон–Бордо 1453. Між ними дивіться не на круглу назву, а на текст конкретного акта: чи зрікається король корони, чи лише відкладає меч на три, двадцять сім чи двадцять два місяці.