Сейлор Мун — японська манґа Наоко Такеучі, яку журнал Kodansha «Nakayoshi» почав друкувати 28 грудня 1991 року (номер за лютий 1992-го), і телесеріал студії Toei Animation, який TV Asahi вперше показав 7 березня 1992 року. Країна походження обох версій — Японія. Це не «народна легенда» і не пізніший ребренд 2010-х: ідеться про конкретний журналний запуск і конкретний суботній слот 19:00 на мережі ANN.
За п’ять років журнальної серіалізації (до 3 лютого 1997-го) матеріал зібрали в 18 томів tankōbon. Телевізійна адаптація 1992–1997 років нараховує 200 серій і три повнометражні фільми Toei. На 2022 рік тираж манґи оцінюють понад 46 млн примірників у різних виданнях; на 20-річчя франшизи 2012 року називали понад 35 млн. Різниця відображає перевидання, а не другу серію.
Нижче ми розкладаємо походження Сейлор Мун на документи й цифри: хто підписав манґу, коли вийшов перший том, хто зробив аніме, куди серіал пішов за межі Японії і який обсяг товарів зафіксували в 1990-х. Новіші адаптації на кшталт Crystal (від 2014 року) тут згадані лише як окремий виробничий шар, щоб не змішувати дати й студії.
Зміст 5 розділів
Манґа як основа серіалу
Автор і художник — Наоко Такеучі. Видавець — Kodansha. Майданчик першої публікації — щомісячник «Nakayoshi». Журнальний запуск припав на номер за лютий 1992 року, який надійшов у продаж 28 грудня 1991-го; цю дату фіксують і службові записи серіалу, і пізніші огляди до 30-річчя на nippon.com. Паралельно в іншому журналі Kodansha, «RunRun», ішли побічні історії та пов’язана лінія «Codename: Sailor V».
Зібране видання виходило з 6 липня 1992-го по 4 квітня 1997-го: 18 томів. Головну лінію звели до 52 актів; у журнальній нумерації фігурують також близько 60 розділів плюс окремі короткі історії. У 2003 році ті самі акти перекомпонували в 12 томів shinzōban, 2013-го — у 10 томів kanzenban до 20-річчя. Це перевидання одного корпусу, а не нова манґа.
Наклад журналу дає масштаб попиту. На старті серіалізації «Nakayoshi» мав орієнтовно 800 тис. примірників. У 1993 році тираж перевищив 2 млн; окремі японські галузеві зведення називають пік 2,05 млн. Перший collected-том для жанру сьодзьо поставив рекорд першого накладу: понад 1 млн, за узгодженими оцінками — 1,3 млн. Редактор Kodansha Фуміо Осано в матеріалі до 20-річчя згадував стартовий наклад 1-го тому 500 тис. і швидке додрукування до 1 млн. У 1993 році манґа отримала 17-ту Kodansha Manga Award у категорії сьодзьо — це рішення видавництва-засновника премії, зафіксоване в офіційному переліку лауреатів.
Поширена помилка виглядає так: у картці твору ставлять «1992» як рік народження всієї франшизи і далі змішують 18 томів 1990-х із 12-томним американським Kodansha Comics 2011–2013 років або з 10-томним Eternal Edition. Закінчується це хибним «числом томів» і порівнянням накладів різних компоновок. Правильний порядок такий: журнал з 28 грудня 1991-го, 18 японських томів 1992–1997, потім окремо датовані перевидання.
Перше аніме-адаптування і трансляції
Перший телесеріал зробила Toei Animation для TV Asahi. Прем’єра — 7 березня 1992 року, фінал — 8 лютого 1997-го. Режисер першого сезону — Дзюн’іті Сато; з другого сезону постановку вели Куніхіко Ікухара, фінальний блок — Такуя Іґараші. Формат — близько 26 хвилин на серію. Країна виробництва й першого ефіру — Японія.
П’ять телевізійних блоків склали 200 серій: 46 (1992–1993), 43 у блоці R (1993–1994), 38 у блоці S (1994–1995), 39 у SuperS (1995–1996), 34 у Sailor Stars (1996–1997). Окремо Toei випустила три повнометражні фільми грудня 1993, 1994 і 1995 років. Аніме йшло майже паралельно з манґою, із відставанням у місяць-два, тому телевізійна сітка не була «пізньою екранізацією хіта», а синхронним промисловим пакетом Kodansha — Toei — Bandai.
Рейтинг домогосподарств у Японії на ранніх сезонах тримався близько 11%; на Sailor Stars падав орієнтовно до 5% і частково відновлювався на фініші. Це внутрішні оцінки ефірного періоду, а не глобальна аудиторія. Для порівняння: Crystal 2014 року — інший серіал, інший виробничий цикл і інша дистрибуція; його не можна підставляти в таблицю 1992–1997 як «продовження тих самих 200 серій».
Глобальне розповсюдження за країнами
Поза Японією першими країнами ефіру стали Іспанія та Франція в грудні 1993 року — менш ніж за два роки після токійської прем’єри. США отримали пакет пізніше і в урізаному вигляді. Toei згодом фіксувала показ більш ніж у 50 країнах. СРСР серіал не застав: Союз припинив існування в грудні 1991-го, ще до японського телестарту.
| Країна / регіон | Перший показ | Канал / ліцензіат | Примітка |
|---|---|---|---|
| Японія | 7 березня 1992 | TV Asahi (ANN) | 200 серій Toei |
| Іспанія | 22 грудня 1993 | Antena 3 | перший ефір поза Японією |
| Франція | 23 грудня 1993 | TF1, блок Club Dorothée | дубляж студії SOFI |
| Італія | 21 лютого 1995 | Mediaset (Italia 1 / Canale 5) | повний європейський пакет пішов хвилями |
| Канада | 28 серпня 1995 | YTV | англійський дубляж DiC |
| США | 11 вересня 1995 | синдикація; з 1998 — Toonami | DiC урізав перші сезони |
| Німеччина | 13 жовтня 1995 | RTL II | окремий німецький дубляж |
| Бразилія | 29 квітня 1996 | Rede Manchete | латиноамериканська хвиля 1996 |
| Південна Корея | 1 квітня 1997 | KBS | після завершення японського ефіру |
| Україна | близько 2000; повтор 2014 | Новий канал; пізніше К1 | точна дата першого виходу в єдиному архіві програм не зведена |
Джерела: службові дати Toei / TV Asahi 1992–1997; каталог прем’єр Anime News Network; українська Вікіпедія (Новий канал, К1) — період фіксації записів 2000-ті–2010-ті.
Американський пакет DiC 1995 року скоротив перший сезон із 46 до 40 серій і зупинився на півдорозі другого блоку через низькі рейтинги ранкових слотів. Канадський YTV тримав показ стабільніше. Повернення в США через Cartoon Network Toonami в червні 1998-го змінило аудиторію: кабельне вікно було вужчим за загальнонаціональну синдикацію, але влучало в глядача, який уже шукав японський контент. П’ятий японський блок Sailor Stars у 1990-х туди не зайшов; повний комплект англійською зібрав уже Viz Media 2014 року — це інша ліцензія й інший дубляж.
В Україні відкриті довідники фіксують показ на Новому каналі та пізніше на К1; для п’ятого сезону 2014 і 2017 років засвідчене українське закадрове озвучення студії «12/12» на замовлення К1. Єдиного державного реєстру «дата — серія — канал» для 2000 року ми не маємо, тому ставимо діапазон, а не вигаданий день.
Вплив на індустрію мерчендайзу
Комерційний пік припав на роки одночасного виходу манґи, телесеріалу й іграшок Bandai, 1992–1997. Ювілейна книга до 20-річчя, цитована Comic Natalie, дає два внутрішні японські показники за цей період: понад 5 000 найменувань товарів і сумарний обіг усіх галузей 500 млрд єн. Washington Post у серпні 1995-го оцінював лише іграшковий сегмент у Японії більш ніж у 250 млн доларів на рік. Зведення до 20-річчя 2012 року називали близько 2,5 млрд доларів світової виручки з мерчендайзу станом на 1996-й; окремі пізніші огляди 2014 року піднімали накопичений світовий обсяг до 13 млрд. Це різні периметри: внутрішня «всі галузі / п’ять років», світовий зріз середини 1990-х і накопичення за два десятиліття. Зводити їх в одну «ціну франшизи» некоректно.
Що саме продавали, зафіксовано номенклатурою, а не враженнями: репліка Moon Stick, ляльки Bandai, канцтовари, харчові ліцензії, одяг. У 2013-му той самий Moon Stick, який у 1990-х розійшовся тиражем понад 400 тис. штук, перевипустили вже для дорослої аудиторії 20+. Європейський каталог Toei окремо ставить понад 20 млн проданих примірників манґи в Європі. Англійська журнальна серіалізація Mixx/Tokyopop ішла з 1997-го, томи — з грудня 1998-го по вересень 2001-го; Kodansha Comics USA переклала корпус наново 2011–2013 року.
Сильне заперечення проти тези про «глобальний комерційний тріумф» таке: у США 1995 року синдикація DiC провалила рейтинг, іграшковий наступ не повторив Power Rangers, а п’ятий сезон роками не купували. Факти цього не скасовують. Вони уточнюють географію: Японія, частина Європи та Латинської Америки дали обсяг 1990-х; американський масовий ринок підтягнувся пізніше, через кабель 1998-го і перевидання 2010-х, а не через перший осінній слот 1995-го.
Переоцінка жанру в культурі
На Заході до середини 1990-х аніме в денному ефірі асоціювали переважно з бойовими сьонен-пакетами. Сейлор Мун став першим сьодзьо-серіалом, який утримався в англомовному ефірі довше за пробний сезон і відкрив вікно для жіночої супергеройської анімації в тому ж кабельному блоці, де згодом стояли інші японські тайтли. Це індустріальний зсув розкладу, а не твердження про «найбільшу аудиторію світу»: порівнянних панельних замірів глядачів США 1995–1998 років у відкритому доступі немає, є лише факт зняття з синдикації та факт повернення на Toonami.
У Японії серіал перезібрав жанр махо-сьодзьо: бойова команда за зразком суперсентай плюс шкільна мелодрама в журналі для дівчат. Наслідком став не «новий закон», а конкретний конвеєр 1990-х — паралельна манґа, щотижневий ефір, лінійка трансформаційних іграшок. Пізніші європейські та американські махо-сьодзьо 2000-х виходили вже в ринок, де такий пакет вважали робочою моделлю, а не експериментом.
Для читача це означає просте правило перевірки. Якщо ви шукаєте «оригінальний Сейлор Мун», орієнтир — журнал «Nakayoshi» від 28 грудня 1991-го і Toei/TV Asahi від 7 березня 1992-го до 8 лютого 1997-го. Якщо ви дивитеся Crystal чи фільми 2020-х, це окремі виробничі рішення з іншими датами, іншим метражем і іншою ліцензійною історією. Показник «нудоти» бренду тут ні до чого: плутанина починається саме тоді, коли одну назву ставлять на різні десятиліття без студії й року.
Обмеження даних такі. Тираж 46 млн на 2022 рік — оцінка циркуляції всіх видань, не чек видавництва за один рік. 500 млрд єн — внутрішня японська сума «всі галузі, 1992–1997», а не світовий бокс-офіс. Дати європейських прем’єр зведені за каталогами телеправ, не за архівом кожної національної телекомісії. Українська прем’єра не має одного офіційно опублікованого дня в загальнодоступному програмному реєстрі. Де джерела розходяться — ми це залишаємо розходженням, а не середнім арифметичним.
Невирішеним лишається статус «канонічного ефіру» для архіву й цитування. Японські 200 серій Toei, урізаний DiC-пакет, німецький і французький дубляжі 1990-х і повний Viz-комплект 2014 року — це чотири різні об’єкти з різними купюрами. Критерій простий: фіксуйте рік виробництва, студію й канал, а не лише торгову назву.
Друга розвилка — як рахувати комерційний слід. Якщо вам потрібен зріз 1990-х, беріть японські 500 млрд єн за 1992–1997 і американські 250 млн доларів іграшок за рік на 1995-й. Якщо потрібен накопичений бренд до середини 2010-х — інші зведення, інший період, інша методологія. Змішувати їх в одну «вартість Сейлор Мун» означає підміняти документ рекламним підсумком.