Іменини Миколая в Україні після 2023 року перестали збігатися з однією цивільною датою для всіх церков. Помісний Собор Православної Церкви України 27 липня 2023 року в Софії Київській остаточно затвердив постанову Архієрейського Собору від 24 травня 2023 року про новоюліанський календар для нерухомих свят; чинність настала з 1 вересня 2023 року, з якого починається церковний рік. З 161 делегата «за» проголосували 156, «проти» — 5. Ту саму дату для нерухомих свят від 1 вересня 2023 року прийняла й Українська Греко-Католицька Церква.
Місяцеслов і далі ставить пам’ять святителя Миколая на 6 грудня. Змінився не день у церковній книзі, а те, на яке число цивільного календаря це 6 грудня падає. До реформи громади, що жили за юліанським стилем, служили 19 грудня, бо між юліанським і григоріанським календарями в XXI столітті стоїть 13 діб. Після реформи більшість парафій ПЦУ та УГКЦ ставлять службу 6 грудня. Громади, яким Собор залишив право старого стилю, і церкви, що юліанського календаря не полишали, лишаються на 19 грудні.
Для читача це означає просту розвилку: іменини прив’язані не до заголовка в стрічці новин, а до календаря громади, у якій служать літургію. Нижче розбираємо, як саме закріпилася груднева дата, що про цей день кажуть джерела Київської Русі і чому на Заході цивільне число інше.
Зміст 7 розділів
Яка дата святкування іменин Миколая в Україні?
Іменини — це день пам’яті святого, чиє ім’я людина носить. Для Миколи, Миколая, Миколи-Чудотворця головна дата в східному місяцеслові — 6 грудня, день упокоєння архієпископа Мир Лікійських. У 2026 році за новоюліанським і григоріанським календарями це неділя 6 грудня. За юліанським стилем те саме 6 грудня місяцеслова припадає на п’ятницю 19 грудня цивільного рахунку.
До 1 вересня 2023 року парафії ПЦУ ставили службу на 19 грудня цивільного календаря, бо юліанське 6 грудня лягало саме туди. Після постанови Помісного Собору від 27 липня 2023 року ту саму літургійну дату читають як 6 грудня цивільного календаря. Зміст служби, тропарі й місце свята в річному колі не змінювалися: змістився лише цивільний відповідник.
| Календар / юрисдикція | Цивільна дата пам’яті | Дата в місяцеслові |
|---|---|---|
| ПЦУ (новоюліанський, з 01.09.2023) | 6 грудня | 6 грудня |
| УГКЦ (з 01.09.2023) | 6 грудня | 6 грудня |
| Римо-католицька церква | 6 грудня | 6 грудня |
| Громади юліанського стилю | 19 грудня | 6 грудня |
| Перенесення мощей (1087), новий стиль | 9 травня | 9 травня |
| Перенесення мощей, юліанський стиль | 22 травня | 9 травня |
Джерело: Постанови Помісного Собору ПЦУ від 27 липня 2023 р.; постанова Архієрейського Собору ПЦУ від 24 травня 2023 р.; місяцеслов нерухомих свят ПЦУ та УГКЦ станом на 2026 р.
Поширена помилка виглядає так: людина читає «свято перенесли» і вважає, що 19 грудня скасовано або що з’явився інший святий. Насправді 19 грудня — це юліанське 6 грудня, перекладене на цивільний календар із різницею +13 діб. Правильно дивитися не на число в світському календарі саме по собі, а на те, яким стилем користується конкретна парафія.
Хто був святий Миколай і чому пам’ять у грудні?
Святитель Миколай — єпископ міста Мири в Лікії (нині Демре, Туреччина) у IV столітті. Сучасних йому актів про життя не збереглося: немає ні власних писань, ні згадки в списках учасників Нікейського собору 325 року. Те, що він був єпископом Мир, і те, що культ склався рано, підтверджують пізніші, але датовані пам’ятки. Імператор Юстиніан у першій половині VI століття звів храм на його честь; це зафіксовано в трактаті Прокопія Кесарійського «Про споруди». Повний грецький «Життя» написав Михаїл Архімандрит на початку IX століття — майже через п’ять століть після ймовірної смерті.
Грудневу дату задає не «зимовий характер» свята, а річниця упокоєння. Церковна пам’ять святителя ставиться на день смерті, а не на день народження. Традиція тримає 6 грудня; рік у пізніх компіляціях розходиться — 343, 345 або 352. Свідчень сучасників про рік немає, тож чесно назвати можна лише день місяцеслова, а не точний рік.
Канонізації в сучасному розумінні тоді не було. Шанування пішло «знизу»: місцевий культ єпископа-сповідника, храми VI століття, внесення імені до грецьких місяцесловів не пізніше IX століття. Єрусалимський канонар VII століття вже має під 6 грудня запис «пам’ять Миколая, єпископа одного великого города». Саме цей механізм — день смерті плюс ранній культ — закріпив грудень, а не травень. Травневе свято з’явилося пізніше й пов’язане з іншою подією: перенесенням мощей до Барі 1087 року.
Як у Київській Русі відзначали день Миколая?
Шанування прийшло з Візантії разом із християнством і швидко дістало власні київські точки опертя. «Повість временних літ» у статті під 882 роком описує поховання Аскольда на Угорському узвозі й згадує церкву святого Миколи на тій могилі. За церковним переданням хрещене ім’я Аскольда було Микола; сама літописна стаття не розписує обряду свята, лише фіксує храм.
До середини XI століття культ уже мав інституційну форму. Українські церковні огляди посилаються на те, що близько 1036 року в Києві діяв не лише храм, а й монастир на честь святителя (джерело — Історичні дослідження). У 9-му правилі Уставу київського митрополита Георгія (запис близько 1072 року) день пам’яті святого Миколая названо серед днів, коли віряни приступали до причастя. Це не етнографічний опис вечорниць, а канонічна норма: день уже стояв у богослужбовому колі митрополії.
Друге річне свято з’явилося після 1087 року, коли купці з італійського Барі вивезли мощі з Мир Лікійських. У Київській митрополії пам’ять перенесення мощей вводять наприкінці XI століття, за митрополита Іоана II (помер 1089). Іпатіївський літопис під 1227 роком згадує чудотворну ікону святого Миколая в Жидичині на Волині, до якої приходили князі. Окремо в Софії Київській шанували ікону Миколи Мокрого — одну з найраніших відомих на Русі чудотворних ікон святителя.
Що саме відбувалося в храмі того дня в XI–XIII століттях, літописи не розписують побутово. Зафіксовано інше: храм на Аскольдовій могилі, правило про причастя близько 1072 року, запровадження травневої пам’яті після 1087 року, ікони XII–XIII століть. Народні звичаї пізніших століть — колядки, «полазник», обходи дворів — до цих записів не належать і тут не підміняють документів.
Чому цей день святий у православній церкві?
День святий не тому, що так склалося в народному календарі, а тому, що ім’я внесене до місяцеслова як пам’ять святителя. У православній ієрархії свят день Миколая не належить до дванадесятих; він стоїть серед великих святительських пам’ятей. На практиці це означає окрему службу з тропарем і кондаком святителю, дозвіл риби в різдвяний піст у цей день і храмові престольні свята сотень церков, освячених на його честь.
Особливе місце святителя тримається на трьох шарах, які можна датувати. Перший — ранній східний культ IV–VI століть і храмове будівництво за Юстиніана. Другий — загальноцерковне внесення до грецьких місяцесловів IX століття. Третій — руське засвоєння XI століття, включно зі святом мощей 1087 року, якого грецькі церкви часто не мають. Саме третій шар пояснює, чому в українській традиції Миколай «подвійний»: зимовий (упокоєння) і весняний (перенесення мощей).
На Заході той самий єпископ Мир став патроном моряків, купців і дітей. У латинському календарі пам’ять стоїть на 6 грудня григоріанського стилю. З XI століття, після прибуття мощей до Барі 1087 року і освячення базиліки за папи Урбана II, західний культ отримав власний осередок. Протестантські землі Північної Європи зберегли цивільний звичай 5–6 грудня (Сінтерклаас), навіть коли літургійне шанування святих там звузилося. Це не окремий «інший святий», а той самий Миколай Мирлікійський в іншій календарній і конфесійній рамці.
Чим різняться іменини в православній і католицькій традиціях?
Різниця не в особі святого і не в формулі іменин. І там, і там іменини Миколи — це день небесного покровителя, а головний покровитель носіїв імені — святитель Мир Лікійських. Різниця в тому, яким цивільним числом читається одне й те саме 6 грудня місяцеслова.
Католицька церква від 1582 року живе за григоріанським календарем. Для неї 6 грудня місяцеслова завжди було 6 грудня цивільного року. Православні церкви, що лишилися на юліанському стилі, зберігають те саме 6 грудня, але воно відстає від цивільного рахунку: у XX–XXI століттях це 19 грудня. Новоюліанський календар, запропонований сербським астрономом Мілутіном Міланковичем 1923 року, для нерухомих свят збігається з григоріанським до 2800 року. Саме його ПЦУ прийняла 2023 року для дат на кшталт Миколая, Покрови чи Різдва; пасхалію при цьому не змінювали.
Наслідки для читача конкретні. Якщо ваша громада — ПЦУ або УГКЦ за новим стилем, іменини Миколи в 2026 році припадають на 6 грудня. Якщо громада зберегла юліанський календар, та сама пам’ять буде 19 грудня. Католицька парафія в Україні стоїть на 6 грудні без цієї розвилки. Друга річна дата — перенесення мощей — дає ще одні іменини: 9 травня за новим стилем і 22 травня за старим. Календарі знають і інших святих на ім’я Миколай (наприклад, Миколая Студита), тож окремі іменослови ставлять додаткові дні; головним для більшості носіїв імені лишається грудневий день Чудотворця.
Часті запитання
Якого числа іменини Миколи в Україні у 2026 році?
У парафіях ПЦУ та УГКЦ, що прийняли новоюліанський календар, — 6 грудня. У громадах юліанського стилю — 19 грудня. Обидві дати є одним і тим самим 6 грудня церковного місяцеслова, лише з різним цивільним відповідником.
Чому в католиків дата не 19 грудня?
Бо латинська церква читає місяцеслов за григоріанським календарем від реформи 1582 року. Юліанське 6 грудня для неї ніколи не зсувалося на 19-те. 19 грудня з’являється лише там, де 6 грудня місяцеслова перекладають через юліанський стиль із поточною різницею 13 діб.
Чи святкували день Миколая в Київській Русі?
Так, і це видно з документів XI–XIII століть, а не з пізнішого фольклору. Літопис фіксує церкву святого Миколи на Аскольдовій могилі, Устав митрополита Георгія близько 1072 року згадує причастя в день пам’яті, а після 1087 року митрополія приймає свято перенесення мощей.
Чим іменини відрізняються від дня пам’яті святого?
День пам’яті — запис у церковному календарі про святого. Іменини — особисте застосування цього запису: людина святкує день того святого, чиє ім’я їй дали на хрещенні. Для Миколи це зазвичай груднева пам’ять Чудотворця, інколи також травневе перенесення мощей.
Чому святого канонізували, якщо сучасних актів про нього немає?
До пізнього Середньовіччя канонізація часто була визнанням уже існуючого культу, а не судовим процесом із папкою доказів. Для Миколая цей культ засвідчений храмами VI століття і місяцесловами VII–IX століть. Відсутність сучасного житія не скасовує факту єпископства в Мирах і раннього шанування; вона лише обмежує те, що можна твердити про деталі біографії.
Що лишається на ваш вибір
Календарне питання в Україні станом на 2026 рік не зведено до однієї обов’язкової цивільної дати. Помісний Собор ПЦУ прямо зберіг за громадами право лишатися на юліанському стилі, якщо цього хоче більшість парафії. Тому 6 і 19 грудня можуть стояти в сусідніх храмах одного міста як два цивільні відбитки однієї літургійної дати.
Критерій тут не «правильніше число», а юрисдикція і статут громади, де ви сповідаєтесь і причащаєтесь. Якщо громада служить за новоюліанським календарем, іменини Миколая для вас — 6 грудня. Якщо за юліанським — 19 грудня. Обидва варіанти читають той самий день місяцеслова; розходиться лише таблиця переводу на цивільний рік.