День ангела Інни припадає на 20 січня (за новоюліанським календарем ПЦУ) і 3 липня (за традиційним календарем), а не на 20 червня. Це нерухомі дні церковної пам’яті мучеників Інни, Пінни і Римми: перша дата — основне вшанування, друга — спогад про перенесення мощів.
Дата залежить від календаря громади. Після рішення Помісного Собору ПЦУ від 27 липня 2023 року нерухомі свята з 1 вересня 2023 року рахують за новоюліанським календарем, тож літургійний день, який раніше в цивільному календарі виглядав як 2 лютого, тепер стоїть на 20 січня. Громади, що лишилися на юліанському стилі, і далі відзначають ті самі богослужбові дні 2 лютого і 3 липня.
Окремої «святиці Інни Римської» в українських святцях немає. Іменини Інни прив’язані до трьох чоловіків-мучеників зі Скіфії (у частині джерел — Готії). Жіноче вживання імені виникло пізніше через форму на «-а». Нижче розбираємо, як саме це працює в календарі, а не як «покровительство» в побутовому сенсі.
Зміст 5 розділів
1. Як працює календар імен в Україні
День ангела, або іменини, — це день церковної пам’яті святого, чиє ім’я збігається з іменем людини. Механізм простий: церква веде місяцеслов (святці) — список днів, у які згадують конкретних святих; родина або парафія бере з цього списку дату, найближчу до свого звичаю. Ангел-хоронитель у богословському сенсі дається при хрещенні, а «день ангела» в побуті майже завжди означає саме день тезоіменитого святого, а не окреме свято безтілесних сил.
Результат залежить від трьох речей. Перша — який календар чинний у вашій громаді: новоюліанський (ПЦУ, УГКЦ в Україні з 1 вересня 2023 року) чи юліанський. Друга — скільки одноіменних святих у місяцеслові: для Інни їх фактично троє в одному записі, але дат дві. Третя — правило вибору, якщо дат кілька: у традиційній практиці брали найближчий день пам’яті після дня народження або день хрещення, якщо ім’я давали за святцями того дня.
Це схоже на спільну адресну книжку: одне прізвище може стояти в кількох рядках, і ви користуєтеся тим виданням книжки, яке лежить у вашій парафії. Аналогія ламається там, де люди змішують дати різних календарів в один «сезон привітань» і привітають 20 січня тих, чия громада ще живе за 2 лютого: літургійно це той самий день, цивільно — ні.
На практиці вам потрібні не «всі можливі Інни світу», а календар тієї церкви, де хрестили людину або де вона молиться. Цивільний день народження на дату іменин не впливає.
2. Святі Інни в українському календарі
У східних святцях, якими користуються в Україні, ім’я Інна стоїть разом із Пінною і Риммою. Це мученики, не мучениці. Грецькі форми Ἰννᾶς, Πιννᾶς, Ριμμᾶς у житійних текстах чоловічі; жіноче читання з’явилося пізніше, коли імена з закінченням на «а» почали давати дівчатам.
Короткий сюжет житія такий. За церковним переданням троє були зі Скіфії (у частині рукописів місце названо Готією), проповідували християнство й відмовилися принести жертву місцевим богам. Узимку їх прив’язали до паль на льоду ріки — у різних переказах ідеться про Дунай — і вони загинули від холоду. Час смерті в джерелах розходиться: побутові календарі часто пишуть I–II століття і називають їх учнями апостола Андрія; критичні огляди житійної традиції відносять подію ближче до IV століття і вважають зв’язок з Андрієм пізнішою надбудовою. Для календаря іменин ця розбіжність не змінює дат, але змінює те, наскільки впевнено можна говорити про «апостольську добу».
Друга дата в тому ж записі — перенесення мощів. За синаксарним переказом мощі перенесли до порту, який пізніше ототожнюють з Алуштою в Криму. Окремих канонізованих жінок з іменем Інна український місяцеслов не подає. Пінна як жіноче ім’я майже не прижилося; Римма пішла тим самим шляхом, що й Інна: чоловічий святий — жіноче цивільне ім’я.
Зображення трьох мучеників відоме вже з візантійського Мінологія Василія II (Ватикан, Vat. gr. 1613), складеного наприкінці X — на початку XI століття. Мініатюра там чоловіча. Саме тому в церковній крамниці ікона «покровительки Інни» часто виявляється іконою трьох чоловіків: календар і іконопис тут збігаються, побутова очікування — ні.
3. Головна дата: пам’ять мученика Інни 20 січня
Найуживаніша дата дня ангела Інни за новим стилем — 20 січня. У цей день місяцеслов ставить преподобного Євфимія Великого і, окремим рядком, мучеників Інну, Пінну і Римму. Для іменин Інни робочим є саме другий рядок.
Чому саме січень, а не червень, став «головним». Дата самої загибелі в найдавнішому шарі не зафіксована. Спочатку пам’ять тримали в день перенесення мощів — 20 червня. Пізніше візантійські синаксарі поставили мучеництво на 20 січня: літній місяць замінили зимовим, бо в житії кат відбувається на льоду. Так у грецькій традиції зимовий день став основним, а літній лишився спогадом про мощі. Українські календарі ПЦУ й УГКЦ зберігають обидва записи.
Популярне формулювання «Інна Римська» в перевірених святцях не підтверджується. Ймовірне джерело плутанини — ім’я Римма поруч і звична схема «ім’я + географічний епітет» (як-от Ксенія Римлянка, яку згадують 24 січня). Епітет самих трьох мучеників у слов’янській традиції інший — Новодунські, тобто пов’язані з Дунаєм, а не з Римом.
Важливо. 20 січня і 2 лютого — не два різні свята, а один літургійний день у двох цивільних системах ліку. Якщо ви привітаєте Інну «і 20-го, і 2-го», ви подвоїте ту саму пам’ять, а не закриєте два різні культи.
4. Альтернативні дати і які святі їх «вбирають»
Друга дата — 20 червня за новим стилем (3 липня за юліанським). Вона не додає нового святого: церква згадує перенесення мощів тих самих Інни, Пінни і Римми. Сім’ї, де літній день зручніший для гостини, часто беруть саме його, не змінюючи «небесного адресата».
| Календар | Цивільна дата | Що згадують | Хто орієнтується |
|---|---|---|---|
| Новоюліанський | 20 січня | пам’ять мучеників Інни, Пінни, Римми | більшість парафій ПЦУ і УГКЦ |
| Новоюліанський | 20 червня | перенесення мощів тих самих мучеників | ті самі громади, друга дата іменин |
| Юліанський | 2 лютого | та сама зимова пам’ять | громади, що лишилися на старому стилі |
| Юліанський | 3 липня | та саме перенесення мощів | ті самі громади на юліанському календарі |
Різниця між православним і католицьким устроєм тут більша, ніж «13 днів». Латинський загальноримський календар окремого обов’язкового дня Інни не має; ім’я в західних іменинних списках з’являється нерівномірно і часто запозичене зі східних святців. УГКЦ після календарної реформи 2023 року для нерухомих пам’ятей іде тим самим цивільним числом, що й ПЦУ, тож греко-католицька Інна в Україні святкує 20 січня і 20 червня, якщо парафія вже на новому стилі.
До реформи більшість громад ПЦУ цивільно ставила зимові іменини Інни на 2 лютого. Після 1 вересня 2023 року той самий богослужбовий день змістився на 20 січня: змінилася не «свята», а шкала, якою день наносять на цивільний календар. Саме за рахунок цього зсуву на 13 днів у родинних чатах з’явилися подвійні привітання.
Якщо Інну хрестили іншим церковним ім’ям — наприклад, Анною чи Іоанною, — день ангела рахують уже за тим святим, а цивільне «Інна» лишається поза святцями. Це окремий випадок, і його не можна змішати з датами мучеників Інни, Пінни і Римми.
5. Як традицію святкування імен склалася в церкві
Зв’язок «ім’я людини — день святого» виріс не з побутового свята, а з поминання мучеників. У перші століття громада збиралася в річницю смерті свідка віри; коли дітей почали називати цими іменами, річниця святого стала ще й особистою датою. Візантійські мінології X–XI століть, зокрема згаданий Мінологій Василія II, уже подають короткий текст і день пам’яті як готову календарну одиницю.
Після хрещення Русі 988 року цей устрій прийшов разом із візантійським місяцесловом. Ім’я часто брали зі святців дня хрещення або найближчого дня після народження. Жіночих імен у старих святцях було менше за чоловічі, тому кілька дочок у одній родині могли носити ім’я одного святого — або, як з Інною, жіноче цивільне ім’я «сіло» на чоловічий рядок календаря.
Родинне святкування іменин на українських землях у джерелах побуту проступає виразніше з XVII століття: іменинник ішов на службу, замовляв молебень за здоров’я, ставив свічку біля ікони тезоіменитого святого; вдома пекли пироги чи коровай. У XX столітті цивільний день народження потіснив іменини, але церковний механізм не змінився: дата й далі стоїть у місяцеслові, а не в паспорті.
Правило вибору для читача таке. Дивіться календар своєї парафії, а не зведену «всі дати Інни» з розважальних сайтів. Якщо громада на новому стилі — 20 січня як основний день, 20 червня як другий. Якщо на юліанському — 2 лютого і 3 липня. Не шукайте окрему «Інну Римську»: у перевіреному місяцеслові її немає, є троє мучеників і два дні їхньої пам’яті.
Межа цієї схеми очевидна. Житіє збереглося в скороченні, час і місце гибелі джерела описують по-різному, а жіноче вживання імені — пізніший мовний зсув, а не окрема канонізація. Календар дає дату вшанування; біографію святого він не «дописує» під сучасне ім’я.