Після 1 вересня 2023 року, коли Православна церква України й Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар (рішення Помісного Собору ПЦУ від 27 липня 2023 року: 156 голосів «за», 5 «проти»), фіксовані дні пам’яті змістилися на 13 днів раніше, ніж у юліанському місяцеслові. Для носіїв імені Анатолій це означає іншу цивільну дату головного дня ангела, а не зміну самого святого.
У пошуку День Анатолія часто прив’язують до 13 грудня. Ця дата в церковному календарі 2025–2026 років належить іншим святим — мученикам Євстратію, Євгенію, Авксентію, Мардарію й Оресту за новим стилем; за юліанським 13 грудня довго збігалося з пам’яттю апостола Андрія. Окремо 13 грудня 1997 року Синод УПЦ причислив до місцевошанованих святих Одеської єпархії священномученика Анатолія (Грисюка), митрополита Одеського, який помер 23 січня 1938 року. Це рішення про канонізацію, а не день його літургійної пам’яті.
Нижче ми розкладаємо послідовність: хто саме з святих Анатоліїв потрапив до українського місяцеслова, яку дату фіксують календарі ПЦУ й парафій на юліанському стилі, як культ дійшов до Києва й Одеси і що реально роблять 3 липня, а не в грудні.
Зміст 7 розділів
1. Святий Анатолій: іконописна канва
Головний тезоіменитий святий східного календаря — святитель Анатолій, патріарх Константинопольський. Народився в Александрії в другій половині IV століття, дияконський сан прийняв від Кирила Александрійського, брав участь у III Вселенському Соборі в Ефесі 431 року. Патріарший престол займав з листопада 449-го по 458 рік. 3 липня 458 року він помер у Константинополі; саме цей день Типікон Великої Церкви X століття й пізніші місяцеслови закріпили як день пам’яті.
За дев’ять років патріаршества він головував на Константинопольському помісному соборі 450 року, який засудив Євтихія й Діоскора, і брав участь у IV Вселенському Соборі в Халкідоні 451 року. 28-ме правило цього собору зрівняло Константинопольський престол зі «старим Римом» у межах Сходу. 7 лютого 457 року Анатолій уперше в історії Східної Римської імперії вінчав на царство імператора Лева I. У богослужбових книгах за ним закріплені стихири Вечірні й Повечір’я, підписані як «Анатолієві» — зокрема на Різдво, Богоявлення, Преображення, Успіння та дні Георгія, Димитрія й Пантелеймона.
Окремо місяцеслов знає преподобних Анатоліїв Києво-Печерських: одного поховали в Ближніх печерах у XII столітті, другого — в Дальніх у XIII. Афанасій Кальнофойський у «Тератургимі» 1638 року позначив на карті Ближніх печер «святого старця Анатолія чудотворця». Їхню окрему пам’ять приєднали до дня патріарха, 3 липня за юліанським рахунком. Мученик Анатолій Нікомідійський згаданий разом із Протолеоном під 23 квітня: за житієм Георгія Побідоносця обох воїнів стратили мечем у Нікомедії 303 року, у день страти Георгія.
Коротко. Історичний патріарх жив на межі IV–V століть, помер 3 липня 458 року. Канонізація відбулася в досинодальну добу: окремого акту «проголошення» пізніших століть немає, пам’ять тримається на місяцесловах від X століття.
2. Дата в церковному календарі
Послідовність дат тут важлива, бо одне ім’я покриває кількох святих і два цивільні календарі. Якщо зіставити новоюліанський стиль ПЦУ (з 1 вересня 2023 року) і юліанський, яким користується частина парафій УПЦ, головний день пам’яті патріарха й печерських затворників припадає на 3 липня за новим стилем і на 16 липня за старим. Католицький мартиролог тримає ту саму літургійну дату — 3 липня.
Грецькі календарі додатково згадують Анатолія 20 листопада в спільному спомині чотирьох константинопольських патріархів — Максиміана, Прокла, Анатолія й Геннадія; цей спомин зафіксований уже в Типіконі Великої Церкви X століття й Синаксарі Константинопольської церкви. В українському календарі ПЦУ 20 листопада на першому плані — Прокл і Іларіон, а також мученики Євстафій, Феспесій і ще один Анатолій (пам’ять 312 року), не патріарх.
| Святий | ПЦУ / новоюліанський | Юліанський стиль |
|---|---|---|
| Патріарх Анатолій і прп. Анатолії Печерські | 3 липня | 16 липня |
| Мученик Анатолій Нікомідійський | 23 квітня | 6 травня |
| Мученик Анатолій (з Євстафієм і Феспесієм) | 20 листопада | 3 грудня |
| Сщмч. Анатолій Одеський (Грисюк) | 23 січня (пам’ять); 13.12.1997 — місцева канонізація | 10 січня |
На етапі «яку дату ставити в календар іменин» потрібні два орієнтири: конфесія парафії та тезоіменитий святий, на честь якого давали ім’я. Дедлайн тут календарний, не побутовий: богослужіння дня пам’яті триває одну добу за церковним рахунком, від вечірні напередодні до відпусту літургії.
3. Розповсюдження культу в Україні
Ім’я й тексти патріарха потрапили на Русь разом із візантійським місяцесловом і Октоїхом: «Анатолієві» стихири співають не лише 3 липня, а протягом року. Окремого княжого храму на честь константинопольського патріарха в літописах XI–XIII століть немає. Локальний культ тримається на печерських тезках: мощі в Антонієвих і Феодосієвих печерах Лаври, згадка на карті 1638 року, спільна служба Собору отців Ближніх печер 28 вересня за юліанським рахунком (11 жовтня за новим у частини видань; у сучасному календарі ПЦУ Собор Ближніх печер — 11 жовтня не зсунуто однаково в усіх брошурах, тож перевіряйте чинний місяцеслов єпархії).
Новий шар з’явився в XX столітті. Андрій Грисюк народився 19 серпня 1880 року в Ковелі, 6 серпня 1903-го прийняв постриг у Лаврі з іменем Анатолій, закінчив Київську духовну академію 1904 року. Митрополит Одеський і Херсонський з 1932-го, помер у табірній лікарні Ухтпечтабору 23 січня 1938 року. 13 грудня 1997-го Синод УПЦ установив йому місцеве шанування в Одеській єпархії; 14 серпня 2000-го Ювілейний Собор РПЦ включив його до собору новомучеників. 22 листопада 2016 року в одеському СІЗО освятили храм на його честь — рідкісний випадок окремої посвяти саме цьому імениннику.
4. Обряди та сучасні практики
Окремого сільського циклу на кшталт андріївських калит чи миколаївських гостинець для Дня Анатолія етнографи не зафіксували. У записах кінця XIX — початку XX століття ім’я з’являється в списках іменин, а не в описах польових обрядів. Те, що відбувається в храмі, стандартне для рядового дня святого: напередодні — вечірня, в день — літургія з тропарем і кондаком святителю, поминання на єктеніях носіїв імені.
Миряни ставлять свічку перед іконою святителя, якщо вона є в іконостасі чи на аналої; частіше в українських парафіях ікона патріарха відсутня, і молитву читають за загальним чином святителю. Іменинний стіл у родині — цивільна практика XX століття, не церковна норма. У Петрів піст, який у 2026 році за пасхалією ПЦУ триває з 15 червня по 11 липня, 3 липня припадає на пісні дні: статут допускає вино й олію в ряді типіконів для пам’яті святителя, але конкретну полегкість визначає настоятель.
Важливо. Не плутайте побутові «заборони дня» з грудневих сайтів іменин із богослужбовим статутом. Для 3 липня в джерелах немає зафіксованого українського народного табу, прив’язаного саме до Анатолія.
5. Календарна позиція і поєднання з іншими святами
3 липня в тому ж рядку місяцеслова стоять мученик Якинт (108 рік) і, залежно від редакції, преподобний Олександр, начальник обителі «Невсипущих» (близько 430 року). День не дванадесятий і не великомученицький: служба йде як рядова пам’ять святителя, без передсвята й віддання. Напередодні, 2 липня за новим стилем, — Положення ризи Богородиці у Влахерні; наступного дня, 4 липня, — Андрій Критський. Ці сусіди не «гасять» пам’ять Анатолія, але на практиці в невеликій парафії співають службу того святого, чий тропар винесено в місцевому календарі першим.
Етапи можуть накладатися в трьох точках. Перша — якщо парафія лишилася на юліанському стилі: тоді цивільне 3 липня для неї — інший день, а Анатолія чекають 16 липня. Друга — якщо іменини рахують за мучеником 23 квітня: цей день у ПЦУ збігається з великомучеником Георгієм, і народна увага йде до Георгія, не до Анатолія. Третя — грудневі спіски іменин, які досі копіюють юліанський 13 грудня як «день Андрія + кілька імен», інколи з Анатолієм у дужках. Це не зсув пам’яті патріарха, а інерція старих календарів іменин.
До реформи 2023 року носій імені, який орієнтувався на цивільний календар УПЦ, святкував головний день 16 липня. Після переходу ПЦУ та УГКЦ дата для більшості громад стала 3 липня — ті самі богослужбові тексти, інший день місяця в паспорті.
6. Поширеність імені Анатолій і святкування сьогодні
Ім’я грецького походження: ἀνατολή — «схід», «світанок». В Україні воно лишається масовим серед старших поколінь і майже зникло з свідоцтв про народження. За даними іменного реєстру namely.com.ua, носіїв чоловічого імені — близько 410 тисяч, або 2,82% чоловіків; пік наречень припав на 1948 рік, стійка популярність трималася з 1947-го по 1968-й. Видання «Телеграф» 2024 року оцінювало число носіїв приблизно в 530 тисяч. Розбіжність пояснюється різною базою (живі носії проти всіх записів). У рейтингу Мін’юсту за 2015–2025 роки Анатолій не входить до двадцятки найчастіших імен новонароджених.
Широкого храмового свята на кшталт Миколая чи Андрія цей день не має. Моляться в будь-якому храмі за загальним чином; окремий престол — у СІЗО Одеси (2016) на честь священномученика XX століття. У Лаврі пам’ять печерських Анатоліїв читають у службах печерських соборів. Греко-католицький місяцеслов на 3 липня ставить Якинта; ім’я Анатолія там не винесене в заголовок дня, тож в УГКЦ іменини частіше рахують за православним спільним календарем або за католицьким 3 липня патріарха.
Приклад. Якщо ви хрещені на честь патріарха й ходите до громади ПЦУ, день ангела в 2026 році — п’ятниця 3 липня. Якщо громада на юліанському стилі — четвер 16 липня. Обидві дати — той самий літургійний день 3 липня за церковним рахунком.
Часті запитання
Нижче — відповіді на запити, з яких найчастіше починається пошук дати.
- Коли саме День Анатолія і за яким календарем? Головна дата пам’яті патріарха й печерських преподобних — 3 липня за новоюліанським календарем ПЦУ і 16 липня за юліанським. Інші святі цього імені мають 23 квітня / 6 травня, 20 листопада / 3 грудня і 23 / 10 січня.
- Хто був історичний святий і за що його шанують? Патріарх Константинополя в 449–458 роках, учасник Ефеського (431) і Халкідонського (451) соборів, автор стихир, що досі стоять у богослужбових книгах. Окремого «акта канонізації» пізнього часу немає: пам’ять іде від візантійських синаксарів.
- Чому він у українському календарі? Через візантійський місяцеслов, який прийшов разом із хрещенням Русі, і через двох печерських ченців XII–XIII століть, чиї мощі зазначені вже 1638 року.
- Які українські обряди прив’язані до цього дня? Записаного сільського циклу немає. Практика — літургія, свічка, іменинний стіл у родині.
- Де моляться і чи широко святкують сьогодні? У звичайній парафії за загальним чином; окремий храм — в одеському СІЗО (2016). Масового народного свята немає, хоча носіїв імені — сотні тисяч.
Найсильніше заперечення проти ради «орієнтуйтеся на 3 липня» звучить так: друковані календарі іменин і далі ставлять Анатолія на грудень, тож родина ніби «пропустить» день. Календарі іменин компілюють кілька святих і два стилі без виноски. Літургійний орієнтир для патріарха не грудень: 13 грудня 1997-го — дата синодального рішення про місцеве шанування одеського митрополита, а його пам’ять церква читає в січні.
Практичне правило: спершу з’ясуйте, на честь кого з Анатоліїв давали ім’я; далі перевірте стиль громади. Для більшості парафій ПЦУ станом на 2026 рік це 3 липня. Застереження одне: місяцеслови єпархій розходяться в другорядних іменах того самого дня, і ми не підміняємо ними рішення настоятеля щодо чину служби.